Судочинство Воєнного Часу В Нацистській Німеччини: Радянські Військовополонені Й Цивільне Населення
Year: 2024
Type: article
Abstract: У статті розглядаються особливості переслідування в нацистській Німеччині та на окупованих нею територіях місцевого населення за допомогу радянським військовополоненим. Зазвичай ці питання вивчалися дослідниками окремо: або в контексті студій нацистської юстиції, або загальних питань системи військового полону. Мета статті дати огляд каральної практики стосовно радянських військовополонених і цивільних осіб, які надавали їм допомогу, у загальному контексті функціонування нацистської Феміди. Джерелом дослідження стали матеріали судових справ так званого Народного суду (Volksgerichtshof) стосовно польських та німецьких громадян, які отримали найвищу міру покарання за допомогу радянським військовополоненим. Дослідницькими завданнями є загальна характеристика юридичної системи нацистської Німеччини, вивчення матеріалів Народного суду проти польських громадян із району Конін та Бидгощ, з’ясування обставин вчинення «злочину», аргументацій обвинувачення щодо необхідності смертного вироку та встановлення подальшої долі радянських військовополонених, яким ціною власного життя допомагали польські селяни. Методологія поєднує підходи історичної герменевтики, компаративного аналізу, колоніальних студій. Наукова новизна полягає в оприлюдненні маловідомих архівних документів та представленні теми про переслідування в нацистській Німеччині за «заборонені стосунки з полоненими» для української аудиторії. Висновки. Покарання цивільного населення за допомогу радянським військовополоненим можна порівняти хіба що із забороною на стосунки із євреями, яка практикувалася в нацистській Німеччині та окупованих нею країнах. Чинні законодавчі акти з одного боку криміналізували будь-які контакти з іноземними полоненими. З іншого — зміст складу злочину та способи покарання, імплементовані до законодавства Німецького Райху, були такими широкими, що давали можливість суддям призначати невиправдано суворі покарання за незначні проступки. Наведені у цій розвідціприклади судових справ проти польських селян показали, що прокурори та судді свідомо політизували дії обвинувачених, щоб дати їм найтяжче покарання. Доля радянських військовополонених визначалася не міжнародними правовимиактами, а розпорядженнями і постановами Вермахту, СС та РСГА. За умов нестачі робочої сили, військовополонених-втікачів зазвичай повертали назад до їх таборів або карали ув’язненням у концтаборах. Покарання смертю стали практикувати з весни 1944 року. Таким чином польські селяни набагато більше ризикували своїм життям, проявляючи милосердя до полонених. Стаття надійшла: 15.06.24. Прийнято до друку: 07.07.24. Опубліковано: 19.09.24.
Author: Тетяна Пастушенко
Language: English
Field: Social Sciences
Domain: Social Sciences
Open Access status: hybrid
OpenAlex ID: W4402888918