Legal Regulation of Relations Concerning Mandatory Enforcement of Claims Against the Object of Fiduciary Ownership Under Ukrainian and Eu Legislation
Year: 2025
Type: article
Abstract: Дєктярьов В.В., старший викладач кафедри загальноюридичних дисциплін, цивільного права та правового забезпечення туризму Київський університет туризму, економіки і права, аспірант Інститут правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук УкраїниСтаття присвячена порівняльному дослідженню вітчизняного та європейських законодавчих підходів до правового регулювання відносин щодо обов'язкового звернення стягнення на об'єкт забезпечувальної довірчої власності.Встановлено, що особливістю звернення стягнення на об'єкт довірчої власності за законодавством України є те, що воно може мати місце і при належному виконанні позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, що ставить під сумнів можливість безапеляційного сприйняття категорії звернення стягнення на об'єкт довірчої власності як способу захисту прав кредитодавця чи заходу цивільно-правової відповідальності.Здійснено правовий аналіз кожної із закріплених у ст.597-7 ЦК України підстав обов'язкового звернення довірчим власником стягнення на об'єкт довірчої власності крізь призму законодавчих положень таких європейських країн, як Франція, Румунія, Молдова.Констатовано більш високий рівень ліберальності при формуванні європейських законодавчих підходів до правового регулювання забезпечувальних довірчих правовідносин, що, з-поміж іншого, знаходить свій прояв: 1) у відсутності норм, які б передбачали обов'язок довірчого власника звернути стягнення на об'єкт довірчої власності загалом, не кажучи вже про закріплення підстав для звернення стягнення, які не залежать від волі сторін забезпечувальних довірчих правовідносин; 2) у створенні правових передумов для правонаступництва у забезпечувальних довірчих правовідносинах та забезпеченні можливостей повернення об'єкта довірчої власності у власність правонаступників довірчого засновника.Висловлено позицію про те, що вітчизняний законодавчий підхід щодо закріплення випадків обов'язкового звернення стягнення на об'єкт довірчої власності є свідченням необґрунтованого посилення позицій довірчого власника -кредитодавця у порівнянні з довірчим засновником (позичальником чи третьою особою), який несе суттєві ризики неповернення йому права власності на передане в забезпечення майно з підстав, що не залежать від його поведінки в основному зобов'язанні.
Author: V.V. Diektiarov
Language: English
Field: Social Sciences
Domain: Social Sciences
Open Access status: diamond
OpenAlex ID: W4408974734