Year: 2025
Type: article
Abstract: Дослідження аналізує взаємозв'язок між розладами харчової поведінки та травмою голоду, зокрема в контексті колективного досвіду Голодомору.Колективна травма, що передається між поколіннями, впливає на психологічний стан та поведінкові стратегії виживання.У статті розглянуто основні теоретичні концепції, які пояснюють механізм трансгенераційної передачі травматичних переживань, включаючи концепцію моральної травми, витісненого сорому та колективної провини.У статті описані наукові дослідження, що підтверджують взаємозв'язок між голодуванням та змінами у психіці, які можуть сприяти розвитку РХП.Проаналізовані поведінкові патерни, що виникають у відповідь на тривалу депривацію їжі, включаючи компульсивне переїдання, страх нестачі їжі та харчову обсесивність.Значна увага приділяється копінг-стратегіям, які використовувалися як механізм подолання голоду та його наслідків, і їхній ролі у формуванні сучасних порушень харчової поведінки.Окремо увагу присвячено соціальним та культурним аспектам передачі харчових звичок у післяголодні періоди, а також особливостям впливу цих процесів на формування психічного здоров'я нащадків жертв Голодомору.Результати дослідження підкреслюють важливість глибшого розуміння психологічних наслідків голоду та їхнього впливу на сучасне суспільство, зокрема в аспекті розладів харчової поведінки.Окремо досліджується зв'язок між моральною травмою та порушеннями харчової поведінки, зокрема у людей, які відчувають колективну відповідальність за трагедію голоду.Аналізуються свідчення тих, хто пережив Голодомор, а також їхніх нащадків, які демонструють підвищену тривожність щодо їжі та зміни у структурі споживання.Розглядається роль стресових факторів, які сприяють активації спадкових поведінкових моделей під час кризових ситуацій.Ключові слова: розлади харчової поведінки, голод, травма, колективна пам'ять, копінг-стратегії, трансгенераційна передача. Постановка проблеми.Колективні травми відіграють значну роль у формуванні суспільної свідомості, впливаючи на поведінкові стратегії не лише очевидців подій, а й наступних поколінь.Специфіка таких травм полягає в їхній трансгенераційній природі -вони передаються через соціальні, культурні та психологічні механізми, залишаючи відбиток на суспільних і особистісних установках.Однією з наймасштабніших колективних травм в історії України є Голодомор 1932-1933 років, який спричинив глибокі зміни в соціальній структурі, ціннісних орієнтирах та поведінкових патернах населення.Наслідки голоду виходять за межі демографічних втрат, охоплюючи сфери психологічного благополуччя, соціальної взаємодії та харчової поведінки.Травматичний досвід голоду та вимушені стратегії виживання могли закріпитися у поведінкових моделях нащадків, сприяючи формуванню патологічних харчових звичок, зокрема компульсивного переїдання, страху нестачі їжі та ритуалізованого харчування.Адже явище масового голоду потребує психологічного осмислення та аналізу, а для знаходження взаємозв'язків між
Author: Mariya Hashymova
Language: English
Subfield: Clinical Psychology
Field: Psychology
Domain: Social Sciences
Open Access status: diamond
OpenAlex ID: W4409199455