Year: 2025
Type: article
Abstract: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ У ФІЛОСОФІЇ ПЛАТОНААктуальність проблеми.Соціально-філософської концепції справедливості Платона орієнтована на пошук оптимального сприйняття форми державного співжиття людей, «ідеальної держави».Саме у такій державі найповніше реалізується головний принцип соціального буття -принцип справедливості.Мета дослідження полягає у виокремленні основних морально-етичних цінностей справедливості у праці Патона «Держава» як регулятора соціального буття.Методологічною основою дослідження являються філософські методи і принципи пізнання, системний підхід, структурно-функціональний підхід, аналітичний, історико-логічний і ретроспективний, що забезпечило розкриття взаємозв'язків і взаємовідносин базових складових соціально-філософського виміру справедливості.Результати дослідження.Вивчивши теорію справедливості у різних соціальних процесах, ми прийшли до розуміння, що справедливість Платон подає у найрізноманітніших вимірах, зокрема: здатності віддавати кожному належне; мистецтво приносити користь друзям та шкоду ворогам, а також здатність нікому та ні чому не шкодити тощо.У такому розумінні справедливість передбачає такий стан суспільного життя, в якому кожен, займаючись своєю справою, отримує йому належне.З іншого боку, на думку Платона, психологічні та моральні аргументи, не розв'язують проблеми справедливості в суспільстві.Більш результативним щодо означеної проблеми є можливість наближення людини до реального життя.Воно досягається шляхом розв'язання таких питань як поділ праці, розмежування людей на соціальні верстви, відносини власності, організація влади тощо.На протязі усієї праці «Держава» Платон показує що саме поділ праці є головною причиною розмежування суспільства на соціальні верстви та їх похідні, зокрема ціннісні характеристики тощо.Справедливість для Платона є однією з чотирьох основних доброчесностей (поряд із мудрістю, мужністю і стриманістю).Ці доброчесності втілюються в ідеальній державі, де кожен клас сприяє досягненню загального блага, а справедливість зобов'язує їх щоб жоден клас не прагнув до перевищення своїх прав або втручання в інші сфери.З іншого боку, справедливість для Платона -це стан гармонії, в якому кожен виконує свою власну функцію.Це ідеал, до якого потрібно прагнути в суспільстві та в душі індивіда, забезпечуючи таким чином добробут і порядок.Справедливість є, по суті, відображенням ідеї порядку в світі як у соціальному, так і в індивідуальному вимірі.Головною причиною руйнації суспільних звичаїв, установок, Платон вбачав у «власницьких потягах людей».Пошук основ співжиття багатих і бідних, мінімізації конфліктів можливе шляхом узгодженості їх інтересів, цінностей, що призводить до соціальної злагоди багатих верств населення, особливо воїнів та правителів.Платонове розуміння справедливості -допускає нерівність у владі та привілеях, не називаючи таку нерівність несправедливою.З іншого боку, справедливість тісно пов'язана з існуванням держави та процесами життєдіяльності в суспільстві.
Language: English
Subfield: Philosophy
Field: Arts and Humanities
Domain: Social Sciences
Open Access status: diamond
OpenAlex ID: W4409450430