Year: 2025
Type: article
Abstract: Козій І.В., к.філос.н., доцент кафедри історії і філософії Львівський торговельно-економічний університет Пігош М.А., доцент кафедри історії і філософії Львівський торговельно-економічний університет Шевчук А.В., асистент кафедри соціокультурного менеджменту Львівський національний університет імені Івана Франка Для того, щоб розвивалася культура і демократія у суспільстві необхідна низка складових.І серед них насамперед можемо виокремити економічні, соціальні, політичні, культурні та правові чинники.Адже за відсутності вище зазначених складових, не можна стверджувати про демократизацію того чи іншого політичного процесу.Відтак, можемо констатувати, що прояви самої демократії доволі схожі у своїх основах на політичні ринки, де у тій чи іншій степені присутня конкурентна боротьба різноманітних доктрин, ідей чи програм.Тому, щоб зрозуміти механізм взаємодії культури та демократії крізь призму права, насамперед потрібно ознайомитися з основними характеристиками перелічених понять.Слово «культура» у перекладі з латинського означає вирощувати, доглядати.На переконання М. Александрової, поняття «культура» слід розуміти як духовний вимір цивілізації, її творчу інтенцію та індивідуальний початок [1, с. 6].Якщо звернутися до історичних джерел, то побачимо, що етимологічно поняття «культура» отримує своє внутрішнє наповнення ще в епоху античності.Розмірковування про культуру можемо відшукати у провідних мислителів Греції та Риму.Причому вони намагалися вибудувати цілісну картину даного поняття, розглядаючи як матеріальні, так і духовні його складові.Тож в античній традиції культура головно ототожнюється із глибиною освіченості того чи іншого індивіда.Представники сучасної української філософії розглядають духовну культуру особистості як її онтологічний стрижень, який охоплює усе розмаїття інтелектуально-розумової, чуттєво-емоційної та вольової діяльності, весь спектр її духовно-моральних і релігійних переконань.Аналіз антропологічної орієнтації філософії, намагання науковців знайти можливість подолання духовної кризи, у якій опинилася сучасна цивілізація, призвели до того, що духовність дедалі тісніше пов'язується не просто з індивідом, а з унікальною людською особистістю [6, с. 8].Історична ґенеза демократії довга і суперечлива.Якщо здійснити історичний екскурс, то можемо констатувати, що практично усі народи у тій чи іншій степені, у тому чи іншому історичному відтинку часу своєї еволюції були дотичні до різноманітних проявів демократії.Тому можемо констатувати, що стрижневою характеристикою демократії є її здатність до такої трансформації, якої вимагають саме ті виклики, що притаманні кожній історичній епосі.
Authors: I.V. Kozii, M.A. Pihosh, A.V. Shevchuk
Language: English
Field: Social Sciences
Domain: Social Sciences
Open Access status: diamond
OpenAlex ID: W4410982017