Permissible Restrictions on Human Rights and Freedoms for the Protection of Public Interests: Martial Law and Public Health
Year: 2025
Type: article
Abstract: ДОПУСТИМІ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ: ВОЄННИЙ СТАН ТА ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я У статті досліджено допустимі обмеження прав і свобод людини для захисту публічних інтересів.Окреслено обмеження у сфері охорони здоров'я та під час воєнного стану.Зазначено, що, із прийняттям Конституції України 1996 року істотно змінилися відносини в суспільстві й державі щодо реалізації прав і свобод людини.Держава стала виходити з пріоритету прав і свобод людини та громадянина.При цьому права держави не можуть бути вище від прав людини, і власне сама держава має обов'язки перед людиною.Проте, очевидно, що не законодавець, не правові норми, що закріплюють права і свободи, а самі суспільні відносини визначають характер фактично існуючої в суспільстві свободи і правових форм її вираження.Тому ці права (основні), на відміну від усіх інших прав та обов'язків, фіксують найважливіші, принципові зв'язки і відносини між суспільством і державою.Наголошено, що незважаючи на найвищу цінність у правовій демократичній державі, права людини не можуть бути завжди і в усіх випадках недоторканними.Обмеження прав і свобод людини та громадянина і в мирний час, і в період дії воєнного стану є необхідним елементом правової системи будь-якої правової демократичної держави світу, зокрема України, в якій уже понад три роки триває повномасштабна війна, що об'єктивно зумовлює законодавче врегулювання, сталість і законність судової практики.Відповідно, такі обмеження повинні мати суто правовий характер і накладатися лише з огляду на загальний інтерес, тобто коли йдеться про національну безпеку, правопорядок, захист норм моралі, захист прав і свобод іншої людини.Загальний рівень забезпечення й гарантованості прав людини залежить від оптимальності цілей, підстав, способів, меж і термінів обмеження прав людини і громадянина.Акцентовано, що практична діяльність державних органів та їхніх посадових осіб, які ведуть боротьбу зі злочинністю, неможлива без обмеження прав людини.Цілі, для досягнення яких можуть обмежуватися права людини, визначені Конституцією України.Це означає, що в інших цілях права не можуть бути обмежені.Передбачені Конституцією «правомірні» цілі мають публічний характер, тобто спрямовані на досягнення загального блага для всіх громадян, а не підпорядковують права і свободи чиємусь приватному інтересу.Зроблено висновок, що конституційно-правові підстави запровадження обмеження прав і свобод людини та громадянина закріплено в Конституції України як обставини, за допомогою яких визначається суперечність між приватними і публічними інтересами і зумовлюють встановлення меж дозволеної поведінки.Ключові слова: права людини,
Source: Law and Society
Author: O. S. KOTUKHA
Language: English
Subfield: Law
Field: Social Sciences
Domain: Social Sciences
Open Access status: diamond
OpenAlex ID: W4412557611