Біосинтез наночастинок селену молочнокислими бактеріями та їх застосування у харчових технологіях
Year: 2026
Type: other
Abstract: У багатьох регіонах світу, зокрема й у Європі, спостерігається дефіцит селену в раціоні населення, що зумовлює порушення антиоксидантного захисту організму та підвищення ризику розвитку низки захворювань. Існуючі форми селену, що застосовуються для корекції балансу мікроелементу, характеризуються або обмеженою біодоступністю або потенційною токсичністю при передозуванні. Тоді ж як наночастинки селену розглядаються як альтернативне джерело мікроелемента завдяки їх високій біологічній ефективності, та значно нижчій токсичності. Перспективним підходом до синтезу наночастинок селену є використання селенсинтезуючих молочнокислих бактерій, здатних до біотрансформації селеніту натрію у нано-форму селену з підвищеною біологічною ефективністю та безпечністю. Зазначений підхід характеризується високим рівнем безпеки, оскільки молочнокислі бактерії мають статус загальновизнаних безпечними (GRAS - Generally Recognized As Safe), а синтезовані ними наночастинки селену відзначаються оптимальними розмірами, формою та наявністю природних стабілізуючих агентів біологічного походження. Дисертаційна робота присвячена дослідженню факторів, що впливають на синтез наночастинок селену молочнокислими бактеріями, оптимізації процесів біотрансформації селеніту натрію у фракцію наночастинок селену, а також оцінці можливості використання отриманих наночастинок селену як добавки у складі харчових продуктів. Була підтверджена здатність до синтезу наночастинок різними представниками молочнокислих бактерій, зокрема штамами роду Lactobacillus (L. casei 3321, L. plantarum 3201, L. acidophilus 3103, L. delbrueckii subsp. bulgaricus 3511, L. brevis 3900, L. rhamnosus 3303), роду Lactococcus (L. lactis subsp. cremoris 1220, L. lactis subsp. lactis 1107), а також представниками родів Streptococcus, Bifidobacterium і Leuconostoc (S. thermophilus 2192; B. longum 4205, L. lactis 1404). Для досліджених штамів синтез наночастинок починався в експоненційну–стаціонарну фазу росту (24–48 год) і тривав до 72 годин (пізня стаціонарна фаза – фаза відмирання). Тому 72 години було визначено як оптимальний час длязавершення синтезу та виходу стабільних наночастинок із клітин. Окрім того, було продемонстровано, що використання як дешевого поживного середовища гідролізованого молока дозволяє за 48 годин забезпечити необхідну швидкість накопичення біомаси для всіх досліджених штамів – від 0,07 г×год-1 (L. plantarum 3201) до 0,42 г×год-1 (S. thermophilus 2192), що потенційно є підтвердженням їх стійкості до токсичного впливу селеніту натрію. Встановлено, що за 50 мкг/мл селеніту натрію в середовищі оптимальна кількість інокуляту, що необхідна для внесення на початку синтезу наночастинок, складає 10%, та дозволяє здійснювати біотрансформацію від 87,20 % (L. plantarum 3201) до 99,40 % (L. casei 3321) селеніту натрію, залежно від дослідженого штаму. При цьому зменшення кількості біомаси в порівнянні з контрольним зразком (без внесення селеніту натрію) в ході біосинтезу складає від 37,81 % (L. casei 3321) до 75,97 % (L. brevis 3900). За даної кількості інокуляту кількість фракції наночастинок серед усіх біосинтезованих форм селену становить від 17,61 % (L. brevis 3900) до 33,16 % (L. plantarum 3201). За внесення 1 та 5 % інокуляту продемонстровані показники синтезу були гіршими, тоді як підвищення до 15% не дало в загальному значного покращення, та за ключовими показниками було на нижчому рівні (зокрема, для концентрації синтезованих наночастинок та їх вмістом серед інших синтезованих форм селену). Дослідження концентрації внесеного в середовище селеніту натрію в діапазоні 50-250 мкг/мл найбільше вплинуло на кількість отриманих наночастинок. Зокрема, було встановлено що за оптимального рівня концентрації селеніту натрію, а саме 150 мкг/мл, концентрація синтезованих наночастинок збільшилась до 15-29 мкг/мл залежно від досліджуваного штаму, що складало 41-64 % серед усіх синтезованих сполук селену, тоді як за інших досліджених концентрацій значення кількості біосинтезованих наночастинок були нижчими. Проте, додавання селеніту натрію в концентрації вищої за 50 мкг/мл збільшило концентрацію залишкового селеніту натрію, зокрема кількість біотрансформованого селеніту зменшувалося від 87-99% (50 мкг/мл селеніту натрію) до 11-33 % (250 мкг/мл селеніту натрію). Також збільшення концентрації солі селеніту від 50 до 250 мкг/мл призводило до зменшення кількості накопиченої біомаси різними штамами порівняно з контролем (без додавання селеніту натрію) від 33-75% до 47-82% (залежно від штаму) відповідно. За оптимізації часу внесення селеніту натрію в середовище від моменту внесення інокуляту (L. plantarum 3201 – 6 год, L. delbrueckii subsp. bulgaricus 3511 – 0 год, S.thermophilus 2192 – 0 год, L. lactis subsp. cremoris 1220 – 2 год та B. longum 4205 – 3 год), а також швидкості перемішування середовища – 110 об/хв, було досягнуте додаткове підвищення концентрації наночастинок селену до рівня 27-32 мкг/мл, а також підвищення вмісту наночастинок селену до значень що складають 45-63 % серед усіх біосинтезованих сполук селену. Було встановлено, що використання двоштамових композицій може призвести до вищих рівнів синтезу SeNPs (selenium nanoparticles). Зокрема, поєднання штамів L. delbrueckii subsp. bulgaricus 3511 та L. lactis subsp. cremoris 1220 (композиція LBLC) дозволило збільшити сумарну синтезуючу здатність з досягненням концентрації наночастинок селену 38,92±0,23 мкг/мл, тоді як вміст селену у формі наночастинок склала 78,27 % від усіх біосинтезованих сполук селену. Композиції LBST (містить штами L. delbrueckii subsp. bulgaricus 3511 та S. thermophilus 2192) та LCST (L. lactis subsp. cremoris 1220; S. thermophilus 2192) мають меншу ефективність трансформації селеніту натрію в наночастинки селену ніж LBLC, але порівняно вищі ніж поодинокі штами, тоді як решта досліджених композицій (LPLB, LPLC, LPST, LPBL, LBBL, LCBL, STBL) продемонструвала нижчу здатність ніж монокультури. Продемонстровано, що готову біодобавку, яка містить наночастинки селену та біомасу молочнокислих бактерій можна використати в виробництві питного йогурту. Інактивація клітин молочнокислих бактерій, що входять в склад біодобавки, шляхом пастеризації біодобавки разом з молоком перед заквашуванням, дозволяє отримати більш стабілізований за показниками якості продукт, порівняно з внесенням в йогурт біодобавки з активними клітинами. Встановлено, що використання біодобавки LBLC+SeNPs (містить біомасу L. delbrueckii subsp. bulgaricus 3511 та L. lactis subsp. cremoris 1220 з наночастинками селену) в складі йогурту в кількості 10 %, 25% та 50% від рекомендованої добової норми селену разом з комерційним заквашу вальним препаратом дозволяє покращити реологічні показники продукту, що свідчить про підвищення синтезу екзополісахаридів штамами молочнокислих бактерій, що входять до складу заквашувального препарату. Зокрема ступінь відновлення структури гелю йогурту за внесення біодобавки було підвищено до 32-43% (залежно від концентрації) порівняно з 26 % у контрольному зразку, при цьому найкраще значення було характерно для біодобавки, що складає 10% від рекомендованої добової норми споживання селену (RDASe - Recommended Dietary Allowance of selenium). Результати аналізу синерезису та активної кислотності зразків йогурту підтвердило зменшення відділення сироватки при внесенні біодобавки, з оптимумом в концентрації 25% RDASe. Для цієї ж концентрації внесення біодобавки також характерним є підвищена концентрація клітин молочнокислих бактерій (2,23×1010 колонієутворювальних одиниць (КУО)) порівняно з іншими зразками йогурту (0,57×1010 -1,23×1010 КУО). Наявність наночастинок селену в складі біодобавки LBLC була підтверджена методом енергодисперсійної рентгенівської спектроскопії. На спектрограмі зафіксовано характерний пік з енергією близько 1,4 кеВ, що є типовим для біологічно синтезованого елементарного селену в аморфному стані. Окрім того, за енергетичними піками наявність в наночастинках серед елементів кисню, вуглецю та азоту підтверджує покриття наночастинок екзополісахаридами та білками. Оцінений на основі SEM (Scanning electron microscopy) середній розмір наночастинок селену складає 260,95 ± 70,88 нм. Тоді як мінімальний та максимальний розміри становлять 76 та 458 нм відповідно. У частотному розподілі частинок виявлено два піки в діапазонах 150–175 нм (фракція 11,05%) та 225–250 нм (фракція 17,4%). У розподілі за об’ємом зафіксовано пік у діапазоні 275–300 нм. Значення d10, d50 та d90 становили відповідно 232 нм, 313 нм та 400 нм. Аналіз впливу температури і часу витримки під час пастеризації (нагрів до 87°С та витримка протягом 3 хв) продемонстрували відсутність критичних змін розміру та форми наночастинок. Аналіз собівартості виробництва наночастинок в умовах лабораторії склав 0,23-1,17 грн (при дозі внесення 10%-50% рекомендованої норми вживання), що демонструє низьку вартість виробництва, зокрема від 0,5 % до 4,9 % від вартості готового продукту. In many regions of the world, including Europe, selenium deficiency in the human diet is observed, which leads to impairment of antioxidant defense mechanisms and an increased risk of developing a number of diseases. Existing forms of selenium used to correct micronutrient imbalance are characterized either by limited bioavailability or by potential toxicity in cases of overdose. In contrast, selenium nanoparticles are considered a promising alternative source of this micronutrient due to their high biological efficiency and significantly lower toxicity. A promising approach to the synthesis of selenium nanoparticles is the use of selenium-synthesizing lactic acid bacteria capable of biotransforming sodium selenite into a nano-form of selenium with enhanced biological efficacy and safety. This approach is characterized by a high level of safety, since lactic acid bacteria are generally recognized as safe (GRAS), and the selenium nanoparticles synthesized by them exhibit optimal size, morphology, and the presence of natural stabilizing agents of biological origin. The disserta
Author: Хоньків, Мирослав Олександрович
Language: Ukrainian
Subfield: Nutrition and Dietetics
Field: Nursing
Domain: Health Sciences
SDG: Zero hunger
Open Access status: green
OpenAlex ID: W7198765913
