Psychological characteristics and determinants of occupational self-efficacy of IT professionals
Year: 2026
Type: dissertation
Study design: Observational Study
Abstract: Макаренко А.О. Психологічні особливості та детермінанти професійної самоефективності ІТ-фахівців. – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 05 – соціальні та поведінкові науки, спеціальність 053 – психологія. – Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ, 2026. Дисертаційне дослідження присвячене вивченню проблеми професійної самоефективності ІТ-фахівців та визначенню психологічних і організаційно-професійних чинників її формування й прояву в умовах цифровізованого середовища праці. У роботі здійснено теоретичне узагальнення підходів до розуміння професійної самоефективності як психологічного феномену регуляції діяльності, уточнено систему її детермінант у межах професійних ролей і стажових етапів, обґрунтовано методологічні підходи до діагностики та верифікації ключових показників, викладено результати емпіричного дослідження у 6 рольово-стажових підгрупах ІТ-фахівців, а також розроблено практичні рекомендації щодо підтримки й підвищення професійної самоефективності на рівні організаційних рішень і психологічного супроводу. Концепція нашого дослідження полягає в тому, що професійна самоефективність ІТ-фахівця є складним феноменом: 1) що функціонує як інтегральна психологічна система саморегуляції професійної діяльності й суб’єктивного контролю над результатом у ситуаціях підвищеної складності, невизначеності та часових обмежень; 2) динаміка прояву якого зумовлюється поєднанням індивідуально-психологічних ресурсів і вразливостей (внутрішні ресурси саморегуляції, психоемоційна стійкість/невротизаційний фон, регуляторна зрілість) та організаційно-професійних умов діяльності (вимоги роботи, організаційні стресори, кількісна завантаженість), причому їх співвідношення має рольову специфіку; 3) який опосередковує продуктивність і стабільність виконання професійних функцій, визначаючи готовність діяти в режимах інтенсивної комунікації, високої відповідальності та технологічних змін; 4) який є показником професійної зрілості та накопичення досвіду, оскільки зі стажем підсилюються ресурси ефективнісних переконань і зменшується психоемоційна вразливість, тоді як роль передусім задає профіль вимог і ризиків, що потребує диференційованих, типоспецифічних заходів психологічного супроводу й управління навантаженням. Перший розділ дисертації присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню дослідження професійної самоефективності фахівців з інформаційних технологій. У розділі уточнено зміст і межі поняття професійної самоефективності в ІТ як доменно-специфічного психологічного конструкта, систематизовано основні підходи та емпіричні узагальнення щодо її зв’язків із продуктивністю, адаптивністю, стресом і вигоранням, а також окреслено фактори, що модифікують її роль залежно від складності завдань і характеру професійних вимог. Теоретичний аналіз здійснено на основі інтеграції положень соціально-когнітивної теорії, ресурсних і мотиваційних моделей, а також моделей прийняття технологій і запланованої поведінки, що дозволило сформувати узгоджену концептуальну рамку «особистість – завдання – цифрове середовище – команда – організація». Окремо обґрунтовано психофізіологічні та соціотехнічні детермінанти професійної самоефективності у цифровізованій праці (циркадна узгодженість режимів, монотонність і структура зворотного зв’язку, комунікативна екологія віддаленої/гібридної взаємодії), визначено психологічне розширення можливостей (psychological empowerment) як ключовий медіатор конверсії ресурсів у суб’єктивний контроль і впевненість у власній спроможності, а також техностресори/цифрові hindrance-стресори як контекстні модератори, що здатні послаблювати цей механізм. У результаті розділ формує теоретичну основу для подальшої операціоналізації змінних і побудови емпіричних моделей професійної самоефективності ІТ-фахівців. Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у поглибленні та систематизації наукових уявлень про професійну самоефективність фахівців з інформаційних технологій як контекстно чутливий психологічний конструкт, що формується і функціонує в умовах цифровізованої організації праці. У роботі уточнено зміст професійної самоефективності в ІТ-сфері та обґрунтовано її відмінність від загальної самоефективності через прив’язку до специфіки професійних ролей, складності завдань і соціотехнічних режимів виконання роботи. Теоретично обґрунтовано багаторівневу пояснювальну рамку, яка інтегрує положення соціально-когнітивної теорії, ресурсного підходу (Job Demands-Resources model, JD-R), мотиваційних концепцій (Self-Determination Theory, SDT) і моделей технологічної поведінки (Technology Acceptance Model (TAM); Theory of Planned Behavior (TPB)) та розглядає професійну самоефективність як центральний регулятор у системі «особистість – завдання – цифрове середовище – команда – організація». У межах цієї рамки концептуалізовано психологічне розширення можливостей (psychological empowerment) як провідний механізм, через який ресурси організаційного середовища та цифрові компетентності трансформуються в суб’єктивно переживаний контроль, компетентність і очікування успіху в професійній діяльності. Водночас обґрунтовано роль негативних контекстних чинників цифрової праці (техностресорів і цифрових «гіндранс»-стресорів) як системних модераторів, здатних послаблювати конверсію ресурсів у самоефективність і підвищувати ризики виснаження та нестійкості професійного функціонування. Отже, запропоновано теоретичне тлумачення професійної самоефективності не як сталої диспозиції, а як динамічного результату взаємодії ресурсів, вимог і регуляторних механізмів у цифрових робочих екосистемах. Окремо систематизовано психофізіологічні та соціотехнічні детермінанти професійної самоефективності, що є релевантними для ІТ-праці: а) циркадна узгодженість режимів роботи як базовий модератор станів уваги, емоційної реактивності та стабільності очікувань успіху; б) монотонність і структура зворотного зв’язку як чинники мотиваційної підтримки/виснаження та відчуття майстерності; в) комунікативна екологія цифрової взаємодії як умова збереження соціальної компетентності, впливу на спільний результат і прозорості оцінювання у віддалених/гібридних командах. На цій підставі сформовано цілісне теоретичне поле, у якому професійна самоефективність ІТ-фахівців пояснюється як похідна узгодженості біоритмічних, мотиваційних і комунікативних контурів цифрової праці. Крім того, узагальнено середовищні та організаційні детермінанти, що визначають «коридор можливостей» для підтримки самоефективності: психологічно безпечні командні практики, підтримувальний клімат і політики меж (регламенти взаємодії, управління перериваннями, зниження невизначеності), а також диспозиційні ресурси (емоційна стабільність, відкритість, психологічний капітал тощо), які задають варіативність індивідуальних траєкторій самоефективності за однакових умов. У підсумку сформульовано узагальнену теоретичну модель, що задає підстави для подальшої операціоналізації змінних та перевірки медіаційно-модераційних припущень у багаторівневих дослідницьких дизайнах, релевантних для цифровізованого середовища праці в ІТ. У другому розділі дисертації теоретично узагальнено сучасний стан розробленості проблеми професійної самоефективності ІТ-фахівців і визначено її місце в системі психологічних уявлень про регуляцію діяльності в умовах високих когнітивних вимог і цифровізованого професійного середовища. Систематизовано підходи до аналізу професійної самоефективності як інтегрального показника суб’єктивного контролю та здатності підтримувати результативність у ситуаціях невизначеності, часових обмежень і динамічних змін. Концептуалізовано роль внутрішніх ресурсів саморегуляції (за WIPPF 2.0 (Work-related Individual Psychosocial Performance Factors)), психоемоційної вразливості (невротизаційний фон за опитувальником невротичної особистості KON-2006), регуляторних характеристик (психологічний інфантилізм), а також вимог діяльності (організаційні стресори й кількісна завантаженість) у поясненні варіативності професійної самоефективності. Обґрунтовано двофакторний дизайн емпіричного дослідження «роль × стаж» із виокремленням 6 рольово-стажових підгруп (Software Development (Dev), Quality Assurance / Testing (QA/Testing), Development & Operations / Site Reliability Engineering / Cloud Computing (DevOps/SRE/Cloud); 0–3 роки та 4+ роки) і визначено психодіагностичний інструментарій для вимірювання загальної та професійної самоефективності, вимог діяльності, ресурсів і вразливості. У третьому розділі отримано результати емпіричної верифікації моделі професійної самоефективності ІТ-фахівців у розрізі ролі та стажу. Встановлено, що стаж має статистично значущий і практично помітний зв’язок зі зростанням загальної (General Self-Efficacy, GSE) та професійної (Short Occupational Self-Efficacy, OSE) самоефективності, тоді як роль насамперед диференціює контекст вимог діяльності. Показано, що для організаційних стресорів (Organizational Stressors Scale, OSS) визначальним є рольовий ефект: найбільша експозиція до організаційно-стресогенних чинників характерна для напряму DevOps/SRE/Cloud, без суттєвого внеску стажу. Для кількісної завантаженості (Quantitative Workload Scale, QWS) виявлено значущі ефекти як ролі, так і стажу: навантаження є найвищим у групах DevOps/SRE/Cloud та зростає зі стажем, що відображає накопичення відповідальності й розширення контекстів діяльності. Емпірично зафіксовано, що невротизаційний фон (шкала невротичності X-KON) статистично знижується зі стажем, тоді як рольові відмінності мають переважно профільний (якісний), а не інтегральний характер. Показники психологічного інфантилізму демонструють стажову динаміку у напрямі зниження регресивно-залежних та незрілих регуляторних тенденцій і пов’язані з гіршими показниками психоемоційної стійкості та професійної самоефективності. Проведено психометричну верифікацію центральної змінної (Short Occupational Self-Efficacy Scale) та доведено порівнянн
Author: Макаренко, А. О.
Language: Ukrainian
Subfield: Applied Psychology
Field: Psychology
Domain: Social Sciences
Open Access status: green
OpenAlex ID: W7199382162