Year: 2017
Type: article
Abstract: В огляді подано інформацію стосовно сучасних поглядів на індивідуальну стресостійкість. Показано, що визначальними факторами вразливості чи стійкості до стресу є: психосоціальні чинники, зокрема соціальна підтримка та релігія, нейробіологічні особливості індивідума, обумовлені генетично, та епігенетичні впливи. Адренергічна, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова, серотонінергічна та дофамінергічна системи забезпечують адаптацію організму до несприятливих умов існування. До генетичних чинників, що значною мірою відповідальні за міжіндивідуальну варіабельність стресостійкості, належать: генетична схильність (поліморфізм генів-кандидатів психічних розладів та генів-модуляторів), а також міжгенні взаємодії. Епігенетичні процеси вважають проміжними механізмами, за допомогою яких реалізується негативний вплив стресових факторів на геном людини. Стрес, особливо на ранніх етапах розвитку організму, модулює активність стрес-лімітуючих систем організму, що може призводити до психічних розладів. Особливу роль відводять мікроРНК, вважаючи їх потенційними біологічними неінвазивними маркерами та, водночас, терапевтичними таргетами. Розуміння молекулярно-генетичних особливостей, що лежать в основі стресостійкості, стане важливим кроком для покращення діагностики, профілактики та лікування стресових розладів.
Source: World of Medicine and Biology
Authors: Kornatsky, V.M., Dorokhina, A.M.
Language: Ukrainian
Subfield: Behavioral Neuroscience
Field: Neuroscience
Domain: Life Sciences
Keywords: stress vulnerability, epigenetics, genetic polymorphism, candidate genes, gene-gene interaction, social support, hypothalamic-pituitary-adrenal axis, serotonergic system, dopaminergic system, adrenergic system, microRNA, early life stress, mental illness, resilience, stress adaptation, neuroplasticity, neurogenesis, neuroinflammation
Open Access status: bronze
OpenAlex ID: W7217588561
