Year: 2025
Type: conference-paper
Abstract: ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВИКЛИКІВ Пирогов Д.Л., к.т.н., доц., Заїка К.О., PhD з економіки, старш.викладач, Марченко В.В., аспірант, Дубовик О.І., студ.Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського Людський капітал є основою економічного розвитку, оскільки саме люди, їхні знання, досвід, навички та мотивація формують трудовий потенціал, що визначає конкурентоспроможність держави.Збереження та розвиток трудового потенціалу України є пріоритетним завданням загальнодержавної програми [1, с. 150].Якість цього потенціалу безпосередньо впливає на економічну ефективність, інноваційність виробництва та рівень життя населення.Часто управлінці зосереджуються на фінансах і технологіях, ігноруючи головне джерело успіху -людей, що призводить до стратегічних прорахунків.В умовах зростання інтелектуального капіталу, інноваційно-інвестиційного розвитку, цифрової економіки, діджиталізації й модернізації виробництва, зростає роль людини як основного стратегічного імперативу діяльності [2, с. 2].Люди мають здатність до розвитку, є носіями унікальних якостей, що робить інвестиції в людський капітал одними з найефективніших.Саме тому дослідження трудового потенціалу залишається актуальним у контексті сучасних соціально-економічних викликів.У науковій літературі існують різні підходи до розуміння трудового потенціалу, однак ключовим є визнання його інтегративної природи.Трудовий потенціал розглядається як сукупність резервів та можливостей працездатного населення, що може бути реалізованим у конкретних соціально-економічних умовах.Узагальнюючи наукові підходи до структуризації трудового потенціалу, можна виділити ключові складові: інтелектуальну, демографічну, економічну, професійну, соціально-біологічну, мотиваційну, організаційну та культурно-історичну.Інтелектуальна складова є провідною, оскільки забезпечує інноваційність і включає знання, навички, досвід і продукти інтелектуальної діяльності.Демографічна і соціально-біологічна компоненти формують базу для розвитку трудового потенціалу та визначають його стійкість у довгостроковій перспективі.Економічна та мотиваційна складові впливають на ефективність реалізації потенціалу через систему стимулів, а професійна -визначає рівень кваліфікації персоналу.Організаційна складова охоплює внутрішні умови діяльності, а історико-культурна -забезпечує спадковість і соціальну стійкість колективу.Трудовий потенціал є стратегічним ресурсом, який вимагає цілісного підходу до оцінювання, формування та ефективного управління з урахуванням як внутрішніх характеристик працівників, так і зовнішніх умов.Досліджувана економічна категорія поєднує кількісні та якісні характеристики: вік, стан здоров'я, освіту, професійні навички, моральні риси, лідерські якості та рівень інтелектуального розвитку.За сучасних умов в Україні спостерігається суттєве зниження зазначених характеристик, зокрема через низку негативних явищ, серед яких особливо виділяються демографічна криза, деградація систем освіти та охорони здоров'я, активна трудова еміграція та деформація попиту й пропозиції на ринку праці.З початку повномасштабного вторгнення відбувається подальше драматичне зниження якості та кількості трудових ресурсів, скорочення ринку праці [3].На формування та реалізацію трудового потенціалу сьогодні впливають індивідуальні, суспільні та виробничі чинники.До індивідуальних належать рівень освіти, стан здоров'я, вік, особисті якості та мотивація працівників.Суспільні чинники включають природнокліматичні умови, демографічну ситуацію, рівень безробіття, обсяг валового внутрішнього продукту на душу населення та загальний рівень економічного розвитку.Виробничі чинники пов'язані з технічними й технологічними особливостями праці, умовами організації виробництва, режимом праці та соціальнопсихологічним кліматом у колективі.Одним із ключових стримуючих чинників у розвитку трудового потенціалу є саме демографічна ситуація.Економічна сутність трудового потенціалу полягає в його здатності бути джерелом створення матеріальних і духовних благ, а також у можливості його використання як активної продуктивної сили в національній економіці.Від ефективності реалізації трудового потенціалу безпосередньо залежить обсяг національного доходу, ВВП і загальний рівень життя населення.Таким чином, максимізація використання трудового потенціалу повинна стати одним із ключових завдань державної політики в умовах сучасних соціально-економічних викликів.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Заїка К. О. Вплив міграційних процесів на розвиток трудового потенціалу промислових підприємств.
Language: Ukrainian
Topic: Labor Market and Education
Subfield: Economics and Econometrics
Domain: Social Sciences
Open Access status: bronze
OpenAlex ID: W4412372808