Європейська Колоніальна Політика Та Її Вплив На Формування Геополітичного Простору: Історичний Контекст
Year: 2026
Type: article
Abstract: У статті розглядається розвиток міждержавних відносин провідних держав, котрі були втягнуті у боротьбу за сфери впливу у світі, розподіл колоніальних володінь та участь їх у процесах деколонізації. Мова йде про США, Францію, інші держави Західної, Центральної та Південно-Східної Європи. Формування відносин між різними країнами, питання співіснування у межах колоніальних імперій, процеси деколонізації традиційно перебувають у центрі уваги науковців. У сучасних реаліях збройної агресії Росії проти України система міждержавних зв’язків, питання колонізаторської політики, окупованих територій вимагає від вітчизняної дипломатії виваженості, гнучкості, та оперативності у прийнятті рішень. Нині відбувається трансформація світового порядку та становлення нової моделі взаємодії між державами, важливою складовою якої є події в Україні. Рівень безпеки й стабільності у світі взагалі, і в Європі, зокрема, значною мірою визначається зовнішньополітичним курсом ключових європейських країн, однією із яких є Франції. Аналіз особливостей колоніальної політики Франції у період деколонізації може бути корисним для осмислення сучасних підходів України до відновлення територіальної цілісності та повернення тимчасово окупованих Росією земель. У широкому розумінні витоки колоніалізму пов’язують із найдавнішими етапами історії, коли почали виникати перші колонії. Згодом на зміну їм прийшов європейський колоніалізм, до якого пізніше приєдналися американський та японський. Як цілісна система міжнародних відносин колоніалізм сформувався значно пізніше – у добу капіталізму. Саме у цей період виникла взаємопов’язана, глобальна колоніальна система. Провідну роль у її створенні та поширенні відіграли передусім морські західноєвропейські держави. Франція сформувала власну колоніальну імперію, яка проіснувала протягом тривалого періоду й належала до найбільших у світі. Після завершення Другої світової війни французькі володіння за масштабами поступалися лише Британській імперії. Колоніальна політика французької республіки у ХХ ст. була спрямована на реалістичне визнання неможливості збереження Французької колоніальної імперії та перехід до політики «неоколоніалізму» – збереження впливу через культурні, військові, економічні зв’язки. Очоливши у 1958 р. Францію Шарль де Голль заявив, що епоха колоніалізму добігає завершення і країні необхідно вибудовувати нову модель відносин із залежними територіями. Президент де Голль вбачав свою історичну місію у відродженні міжнародного статусу Франції як сильної держави з самостійним зовнішньополітичним курсом. На його переконання, збереження колоніальної системи заважало реалізації цієї мети. Жорсткий курс Франції у колоніальних володіннях, поразки у визвольних війнах та відсутність послідовної й виваженої політики зрештою спричинили крах Французької колоніальної імперії. Втрата адміністративного, військового впливу на заморські території стала закономірним підсумком загальноісторичного процесу демонтажу колоніальної системи. Сьогодні ці висновки набувають особливої актуальності й звучать не менш переконливо, ніж у минулому. Узагальнений та проаналізований матеріал може бути використаний при викладанні освітніх компонентів з історії у закладах освіти.
Source: Український літопис
Institution: Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav
Language: Ukrainian
Subfield: Sociology and Political Science
Field: Social Sciences
Domain: Social Sciences
Open Access status: diamond
OpenAlex ID: W7162765645