Year: 2026
Type: article
Abstract: Запорозька Січ є одним із ключових явищ української історії, що традиційно привертає пильну увагу дослідників. Проте окремі козацькі фортифікаційні об’єкти, зокрема тимчасові чи маловідомі укріплення, досі залишаються поза межами системного академічного вивчення. Попри значну кількість фундаментальних праць, присвячених локалізації козацьких осередків, питання існування запорозького осідлища на острові Яськівському до сьогодні не ставало предметом окремого наукового дискурсу. У сучасній літературі домінують дослідження добре відомих Січей (Підпільненської, Чортомлицької, Микитинської, Базавлуцької тощо), тоді як менш знані оборонні вузли перебувають на периферії історіографії. Метою роботи є виведення Яськівської Січі (1733-1735 рр.) на рівень академічного поля зору шляхом її точної просторової локалізації на основі інтеграції картографічних матеріалів 18 ст. із сучасними дистанційними даними та результатами дешифрування аерокосмічних знімків. Методологічну основу розвідки становить міждисциплінарний підхід, що базується на алгоритмах використання геоінформаційних систем (ГІС) в історичній географії. У ході дослідження було здійснено картографічну прив’язку низки рідкісних європейських мап 1730-1740-х років (Дж. Сенкса, А. дю Шаффа, Д. де Боскета) на сучасну цифрову основу. На підставі порівняльного аналізу військового розвідувального аерофотознімка (вересень 1943 р.) та супутникових знімків ложа Каховського водосховища після його осушення (липень 2023 р.) вперше верифіковано та детально вивчено матеріальні сліди козацької фортифікації на острові Яськівському в межиріччі Підпільної та Яськівки. У результаті дослідження встановлено, що виявлене укріплення мало неправильну шестикутну конфігурацію з орієнтовними розмірами 220 на 175 м, площею близько 3,34 га та периметром 700 м. Завдяки залученню актових джерел Архіву Коша Нової Запорозької Січі та критичному аналізу свідчень Д.І. Яворницького, обґрунтовано хронологічні межі функціонування цього осередку в межах 1733-1735 рр., який слугував проміжним пунктом між Кам’янською та Підпільненською Січами. Виявлено причини його перенесення на материкову височину, зумовлені геополітичним конфліктом між Османською та Російською імперіями. Робота заповнює істотну прогалину в історіографії доби козацтва та доводить перспективність застосування сучасних ГІС-технологій у вивченні важкодоступних пам’яток Великого Лугу. Представлені результати просторових замірів і точні географічні координати об’єкта можуть стати підґрунтям для подальших натурних археологічних розвідок і польових досліджень на території Південної України.
Source: Старожитності Лукомор я
Author: Євген Молдаванов
Language: Ukrainian
Subfield: Archeology (arts and humanities)
Field: Arts and Humanities
Domain: Social Sciences
Open Access status: diamond
OpenAlex ID: W7172000342