Міжнародно-правова Відповідальність Держави Та Кримінальна Відповідальність Фізичних Осіб За Агресію
Year: 2026
Type: article
Abstract: Статтю присвячено співвідношенню двох самостійних, але функціонально пов’язаних режимів юридичної відповідальності за агресію: міжнародно- правової відповідальності держави за акт агресії та індивідуальної кримінальної відповідальності осіб, які планували, готували, ініціювали або здійснювали злочин агресії. Обґрунтовано, що тотожність фактичного підґрунтя цих режимів не усуває відмінностей між їх суб’єктами, юридичними підставами, умовами реалізації, процесуальними формами та правовими наслідками. Акт агресії держави становить порушення заборони застосування сили, закріпленої у Статуті ООН і загальному міжнародному праві, а за умови грубого або систематичного характеру – серйозне порушення зобов’язання, що випливає з імперативної норми. Звідси виникають обов’язки припинити протиправну поведінку, надати гарантії неповторення та здійснити повне відшкодування шкоди, а для інших держав – обов’язки співпрацювати для припинення порушення, не визнавати створену ним ситуацію правомірною та не надавати допомоги в її підтриманні. Індивідуальна відповідальність ґрунтується на персональній вині та охоплює лише осіб, які спроможні фактично контролювати політичні або воєнні дії держави чи керувати ними. Проаналізовано елементи злочину агресії за статтею 8 bis Римського статуту, зокрема лідерський характер складу, вимогу явного порушення Статуту ООН за характером, тяжкістю та масштабом, а також зв’язок між поведінкою обвинуваченого й актом держави. Доведено, що встановлення акту агресії є необхідною контекстуальною передумовою кримінальної відповідальності, проте рішення про відповідальність держави не замінює доказування вини конкретної особи і не створює автоматичної кримінальної відповідальності її керівників. Окрему увагу приділено юрисдикційній прогалині Міжнародного кримінального суду щодо злочину агресії, вчиненого керівництвом держави, яка не є учасницею Римського статуту, проти держави-учасниці. Розглянуто значення створеного в межах Ради Європи Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Запропоновано модель узгодження двох режимів відповідальності, що спирається на розмежування предмета доказування, взаємне використання допустимих доказів без преюдиційного перенесення висновків, недопущення подвійного відшкодування та спрямування конфіскованих активів і компенсаційних механізмів на повне відновлення прав потерпілоїдержави та осіб. Такий підхід забезпечує одночасно відновну, каральну, превентивну й правозахисну функції міжнародного права. Зроблено висновок, що ефективна протидія агресії потребує паралельного, а не альтернативного застосування державної та індивідуальної відповідальності.
Source: Amparo
Author: В. Л. Качурінер
Language: Ukrainian
Field: Social Sciences
Domain: Social Sciences
Open Access status: bronze
OpenAlex ID: W7214929124