Харківський громадський комітет як «тіньовий уряд» у період нацистської окупації (1941-1943 рр.)
Year: 2026
Type: article
Abstract: У статті представлено результати дослідження, що порушує проблему діяльності Харківського громадського комітету (ХГК) як координаційного центру націоналістичного об’єднання «Організованої Української Громадськості» (ОУГ) у період нацистської окупації 1941-1943 років. Мета статті полягає у комплексному аналізі організаційної структури, політико-ідеологічної парадигми й управлінської діяльності Харківського громадського комітету як координаційного центру неформального об’єднання «Організованої Української Громадськості» у 1941-1943 роках. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності та системності. Застосовано інституційний підхід для розкриття функціональної структури ХГК і товариства «Просвіта», а також просопографічний метод для детального вивчення кадрової політики у Харківській міській управі (ХМУ), що дозволило виокремити ідейно-політичні угруповання та простежити механізми їхньої ротації. Наукова новизна роботи полягає у концептуалізації діяльності ОУГ через ХГК як повноцінного «тіньового уряду» на основі репрезентативного комплексу архівних матеріалів (ГДА СБУ, ГДА СЗРУ тощо) та еміграційної мемуаристики. Доведено, що комітет став самостійною формою консолідації місцевої еліти як націоналістичного Руху Опору. Дослідження виявило, що інституціоналізація ОУГ у формі ХГК стала закономірною захисною реакцією харківської інтелігенції на чолі з В. Доленком як на більшовицький тоталітаризм, так і на спроби емісарів ОУН(м) монополізувати політичний простір міста. З’ясовано, що концептуально ХГК поділяв кінцеву мету київської УНРади (відновлення демократичної держави), однак кардинально відрізнявся тактикою: комітет свідомо відмовився від прямих політичних переговорів з окупантами щодо статусу України, зосередившись на розбудові національних структур «знизу». Встановлено, що головним інструментом реалізації державотворчих інтенцій ОУГ стала системна кадрова експансія. Активу ХГК вдалося монополізувати ключові посади в ХМУ, витіснивши російсько-монархічні кола та радянську агентуру. Доведено, що кульмінацією цієї стратегії стало усунення навесні 1942 р. неефективного обербургомістра О. Крамаренка на тлі масового голоду та реорганізація апарату ХМУ. Досвід ХГК підтверджує наявність самостійницького потенціалу на Слобожанщині, який діяв паралельно зі структурами інтегрального націоналізму.
Source: Старожитності Лукомор я
Author: Данііл Топчій
Language: Ukrainian
Topic: Soviet and Russian History
Field: Social Sciences
Domain: Social Sciences
Open Access status: diamond
OpenAlex ID: W7225756502
